Мені і досі ниє в грудях

.мені і досі ниє в грудях,
.і все на позначці «критично»
.однак тепер не від вагітності,
.то мабуть дефіцити ніжності,
.болять отак систематично,

.мені і досі страшно думати,
.що дещо стало невиправним,
.я вже забула як то — слухати,
.тож моя телефонна слухавка,
.всім каже, що усе нормально

.мені і досі не повірити,
.що є в житті хоч щось святе,
.і як снодійне – віскі й вірші,
.а ти десь там цілуєш інших,
.і пишеш: «Та забий, пройде»

.мені і досі ниє в грудях,
.та вірю – болі ці пройдуть,
.Бог випробовує терпіння,
.він знає, я безмежно сильна,
.слабкі ж одразу програють.

2 коментарі

Володимир Вакуленко-К.
Не страшно у мене гостювати? Я ж ненормальний.
А вірші… Щось у них є — неоклясичний симбіоз, тобто не зовсім у моєму смаку така стилістика, але поганого нічого в них не бачу…
Ліка Терехова
ой, боже ж мій =)))))) не страшно, не страшно =))) на «Заході» ти ж мене не з"їв =))
це тобі мене не страшно? =))) я ж бач яка — знайшла тебе і тут =))
за вірші дякую =))
Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте