Холодна квартира

холодна квартира, як дикого звіра кубло,
.нічний алкоголь, чергова шкідлива звичка,
.зламана з нервів зовсім нова запальничка,
.і за годину плюс десять до попільнички,
.безрезультатні спроби забути твоє тепло.

.приймаючи в долі болючу її незворотність,
.стрічати світанок, як довгу дорогу до тризни,
.сльозами на щоки стікає розстріляна ніжність,
.ми в цьому житті, як маленькі тарілочки-фрізбі,
.живемо з рук в руки, лікуючи свою самотність.

.все це, як затерте кіно, що стоїть на повторі,
.ти знову приїдеш, ми голі впадемо на койку,
.як завжди банально, без музики, криків і зойків,
.а завтра по графіку в тебе там Аньки і Ольки,
.а в мене чергові обіцянки «більше ніколи».

.і в цьому режимі вічних онлайнів й вокзалів,
.безсонних ночей, погано підібраних рим,
.ти станеш для мене просто наступним «ніким»,
.поки в дрібницях себе виставляли на кін,
.незчулись, як ставку найважливішу програли.

2 коментарі

Володимир Карагяур
Цікаво, неймовірно цікаво як на мене. Чи є банальністю...?
Лариса Репка
".ми в цьому житті, як маленькі тарілочки-фрізбі,
.живемо з рук в руки, лікуючи свою самотність"
оце порівняння мені запам'яталось найбільше з усього, що було у літкафе… дуже влучно!..
і сам вірш дуже щирий. по-моєму, щирість ніколи не може бути банальністю, так само, як любов, здоров'я, надія — ніби банальні, здається! речі, але ж це основа…
банальним може бути лише те, що примітивно, а це, як на мене, далеко не примітивно, це ніжно і, повторюсь, щиро)
Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте